Діряво опівдні й волого до щему,
Спиртована кулька так прагне нуля.
Підошви прасують горбаті площини.
Горбаті плащі, між котрими йде “Я”.
Очі розкрились двома парасолями.
Голос образився. Тромбом у часі.
Дощ непричесаний чи пересолений
Кривить направо й наліво гримаси.
Сорок сорок — летючі пінгвіни —
Втерли хмарині слинявого носа.
Так забагато молочної глини!
Люками вулиця дивиться в осінь.
- Наступний вірш → Віра Балдинюк – А у мене небо розіп’яте
- Попередній вірш → Віра Балдинюк – Вроджена
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші