Несуттєво бавлячись клаксонами,
Шибуршать по місту “опелі”.
Лоджії з вологими кальсонами
Розпустили тіні до землі.
Відбулися світові новини,
Відригнулись тихо біляші…
Це — ободинадцята година,
Неповторний дотик до душі.
- Наступний вірш → Віра Балдинюк – Кажуть, як поряд померлий
- Попередній вірш → Віра Балдинюк – Гостинні, в цноту пофарбовані двері
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші