Віра Балдинюк – Невесна: Вірш

Крізь кватирку залазить до хати
Чудернацька пора — невесна.
Але як же її не прийняти,
Коли іншої в мене нема?
Березневі зайці-пішоходи
Вже давно промочили взуття,
А вдають, ніби гарна погода,
Й ніби в них на душі — не сміття…
Зупинився каштан на проспекті
Проти пусто-порожніх вітрин
І милується власним аспектом
Розгалуження зітканих рим.
Що із того, коли зовсім лисий?
Сподівається на шевелюр.
Адже ця невесна ненавмисне
Влаштувала весні перекур?
Промайне кільканадцять сніданків,
З бутафорії вийде Вона…
Та співатиму все ж невеснянки:
Невесна в мене тільки одна!