Віра Балдинюк – Розкішна зима: Вірш

Розкішна зима
Опановує певну ходу,
У хутрі ховаючи усміх
Рудої Гертруди.
Манера письма,
Ризикова, мов дід на льоду,
Вертає вертепом на усні
Квартали, між люди.
Тривають сніги.
Над узвозом останню звізду
Тримає на кінчиках пальців
Прозоре безсоння.
Небес береги…
Голуби пролітають крізь дух,
І гаснуть на плечах бенгальців
Огні міжсезоння.
На білім горбі
Височіють хати звіздарів,
Де з кожної долі святенно
Збирається подать.
А десь у юрбі,
Розсипаючи пір’я долів,
Снігами босоніж хрещені
Заступники ходять…