Віра Балдинюк – Серце яблука летить оголене: Вірш

Серце яблука летить оголене.
Серце-зернятко, як завше, квапиться
Не відбутися деревом-гомоном,
Хоч весняно городина клаптиться.
І не марилось весільно квітами
Цілуватись на вітрі з бджолами,
Осипатися білими квінтами
Й рожевіти щокастими головами.
Яблуневим зернятком-кісточкою
У чоло я поцілю високості.
Мо’, тим самим, пов’яжу ниточкою
Я себе із її одинокістю.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Віра Балдинюк – Серце яблука летить оголене":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Віра Балдинюк – Серце яблука летить оголене: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.