Сиджу, вся омита
м’яким мандариновим світлом.
Ліхтар задивився під ноги у очі калюжі.
Три безлічі бульбашок котяться й
котяться вітром,
І жаб’ячі очі на мене здивовано мружать.
Стара зупинівка зі мною таки не порожня,
Я вдячно читаю уривки брудних оголошень.
Плюються мобілі на мене, на знаки дорожні.
Це дощ. Йому можна.
- Наступний вірш → Віра Балдинюк – Гостинні, в цноту пофарбовані двері
- Попередній вірш → Віра Балдинюк – У вікнах показують березень
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші