У вікнах показують березень
(Початок була заспала).
І чайної ложечки передзень…
І пальці зі столу впали…
Узять себе в руки, або під пахви,
Занести подалі від інших,
Де сумно звисають старезні дахи,
Де стіни із кольором одягу крішни.
Послабити, врешті, напругу лиця,
Із самістю стати ближче,
Жовтком коливнутися в нетрях яйця
І взнати напевно: навіщо?
На серці щезає подряпина,
З’являється синь на папері:
Сама до кімнати потрапила —
Сама й зачинятиму двері.
- Наступний вірш → Віра Балдинюк – Серце яблука летить оголене
- Попередній вірш → Віра Балдинюк – Умань
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші