в найтепліші пледи клену
у мохерові кофти
загорну свою олену
сни кошлаті берегти
дні минають непритомно
у фрагрансі матіол
щось між нами невимовне
і не виловлене мов
із латориці форелі
два дзеркальні коропи
припливуть в твої постелі
моя сестро світло спи
розтопило карамелі
снів гаряче молоко
засинай моя олельо
ніжно-солодко…
- Наступний вірш → Віра Балдинюк – Розкішна зима
- Попередній вірш → Віра Балдинюк – Вино на заході стекло
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші