Що казати, восени радісно людині!
та вминає кавуни,
ця куштує дині.
Мова мамина палка
лине з відучора:
— З’їв би, синку, огірка,
спробуй помідора.
Голос тата чую теж у кімнатній тиші:
— Що ж ти яблуко жуєш,
грушку не скінчивши?
З’їв сливок я рівно сім,
персик в роті тане…
Доки я усе не з’їм,
зима не настане!
- Наступний вірш → Тамара Шевченко – Осінь, гарна молодиця
- Попередній вірш → Вікторія Чорній – Завтра нас усіх чекає осінь
(Оцінок ще немає)