Немає гіршої образи,
Немає більшої біди,
Коли любов руйнує зрада.
Кричать? Кому? Тікать? Куди?
І тільки виплакавши очі,
Якщо душа іще жива,
Ти розумієш: це не злочин,
В коханні зради не бува.
Любов – це птах. Де схоче – сяде.
Кому захоче – заспіва.
Знявсь, полетів… Яка ж це зрада?
Птахів безкрилих не бува.
Тому не плачте, а молітесь,
Щоб птах кохання прилітав,
Щоби душею відігрітись,
Забути болі і літа.
- Наступний вірш → Віталій Іващенко – Не увертюра це в любовнім дійстві
- Попередній вірш → Віталій Іващенко – От би навчитись вимикати
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші