У кожного в житті своя пора,
Коли Душа відкрита для любові,
Для ніжності, поезій і добра,
Коли квітує в світі кольоровім.
В цей час кохання – вищий смисл життя!
За нього можна битися і вмерти!
Без нього не цікавить майбуття.
Кохання втрата – наче подих смерті.
Здається, живемо ми лиш цю мить.
Все, що було і буде, то дрібниці.
Від щастя серце мліє і щемить.
Блаженство духу мариться і сниться.
Благословенні радощі земні!
Прекрасна щирих пристрастей свобода!
Як злет життя – закоханості дні!
Перлина їх – любовна насолода!
Незрозуміло в цьому тільки те,
Чому одним лиш раз дано піднятись
До того раю, де любов цвіте?
А інші можуть що не рік кохатись!
Не варто ні хвалити, ні судить
Ні тих, ні тих. На все є Божа воля.
Бо з вищих сфер одним дається мить,
А вибраним – за щось – Любов як Доля!
