Як наколотишся за день,
Як натовчешся на роботі,
Так Душу задовбуть турботи,
Що в ній ні жартів, ні пісень!
Ідеш в юрбі. Немає сил.
І раптом — наче хто покличе.
Лице казкової краси!
Блакитні очі в півобличчя!
Перехопило дух на мить:
Пелюстки губ і щік рум’яна,
Струнка, мов юная Діана,
Не йде, а начебто летить!
Торкнула усмішка вуста.
Краса мою збудила Душу.
Я жити хочу! Жити мушу!
Бо є жінки і є краса!
