Як влада прикраша чоловіків!
Було сопливе, миршаве дитятко,
Ледаче, вредне. Лупцював і татко,
І пацани давали стусанів.
Учився так: то спише, то прибреше,
А то сльозою вимолить трояк,
А в люди вийшов, чеше вгору й чеше!
(Цабе велике був його свояк!)
Пообтесався. Різних слів навчився.
А як мовчить – ну, розум так і пре!
Колись був комуністом з комуністів!
Заядлим демократом став тепер.
Вгодований. Квартира є, добробут.
Не розібрати тільки що в очах:
Державні думи про життя народу?
Чи то щоденного похмілля чад?
По суті він нітрохи не змінився:
Ні розуму, ні глузду, ні ідей.
А я ж на владу мало не молився!
Як влада (зовні!) змінює людей!
