Є люди – мов отруйні змії.
У їхніх жилах жовч, не кров.
Лиш дай їм волю, знову й знов
Перекусати всіх зуміють.
Було б, напевно, і не зле,
Аби гризнули б і себе!
Аж ні. Себе вони плекають
І ніжно люблять, бережуть.
Хто і навіщо дав їм путь
У цім житті, так і не знаю.
Можливо, вища воля в тім,
Щоб ми, їх бачачи отруту,
Ніколи, ні в біду, ні в скруту
Не уподібнювались їм!
- Наступний вірш → Віталій Іващенко – Існують різні рівні інтелекту
- Попередній вірш → Віталій Іващенко – Є філософія бажань
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші