Нема однакових людей.
Життя – це як дорога.
Духовно кожен сам іде
Від звіра і до бога.
З нас кожен сам творець життя свого.
Усе-усе для чогось у природі.
Сім’я – для збільшення людського роду,
Кохання – для покращення його.
Буває, що життя втрачає смак:
Бентежить дух безвихідь і трагічність.
І лише мудрі вміють жити так,
Неначе кожен день – маленька вічність.
“Життя – це гра!” Подобається гасло.
Все тимчасове: люди, пекло, рай.
Щоб довше радість у душі не згасла,
Не переймайся програшами! Грай!
Є дві ідеї у житейських хащах,
Якими можемо себе відкрити:
Подвижницька ідея – стати кращим,
Ідея споживацька – краще жити.
Хто носить у душі усі образи,
Незадоволений людьми чи Богом,
Хто має до життя стійку відразу,
Затримається в світі цім недовго.
Всі ми в черзі, як пращури кілька століть,
За добробутом, щастям, любов’ю.
Не нервуй, що попереду стільки стоїть.
Подивись, скільки їх за тобою.
Я не люблю чужих компаній,
Де всі свої, а я – ніхто.
Мов сирота в кутку в пальто,
А всі – в бікіні на дивані.
Жінок вважаю кращими людьми.
Шаную їх і юними і сивими.
Робити вміють все так, як і ми,
А їм ще ж треба бути і красивими! .
Дорога мудрості – тяжка і нескінченна,
Це розуму і темноти двобої.
Мудрець – завжди один у полі воїн,
А дурні – це народне ополчення.
Тіла дівочі – істинна краса.
Але обличчя часто примітивні.
Бо тіло – це дароване людині,
Обличчя-душу кожен творить сам.
Ми – не ангели милістю Божою.
В племенах дикунів наші витоки.
Через це егоїсти є нормою,
Мудрі, добрі і щирі – це винятки.
Всьому на світі визначені строки,
Щоб цінував і часом дорожив.
Не переймайся, скільки маєш років,
Радій і дякуй: “Господи, дожив!”
Багатим, бідним, дурням і розумним
Несуть літа хвороби і печалі.
Старішати, повірте, дуже сумно,
Та це єдиний спосіб жити далі.
Хоч би які були часи й умови,
Лиш одиницям легко й весело живеться.
Були і є у щастя три основи:
Здорове тіло, вільний дух і добре серце.
Ентузіасти – це один із ста.
Їм все вдається, їм легка дорога.
Ентузіазм – це той прекрасний стан,
Коли в душі ти відчуваєш Бога.
Знання – це наче тест: що ми за люди.
Розумні хочуть вчитися і знати.
Тупі і хитрі вчитися не люблять.
Зате страшенно люблять керувати.
* * * * *
Жіноча цнота є не в тім,
Щоби ні з ким, ніде й ніколи.
А в тім, щоб бути тільки з тим,
Для кого ти – дарунок Долі.
Кохання випаде дещиця,
Сприймай це як прекрасний сон.
Не мучся – а якщо скінчиться?
Скінчиться точно. Це закон.
Ти дозуєш мене, дивака,
Наче я – не любов, а отрута.
Так старанно зав’язуєш пута,
Щоб і жив, і не дуже скакав.
Перелюб – наче гріх, але не зло.
Від нього не помер ніхто й ніколи.
А той, кому з гріхом цим повезло,
Щасливим був і щиро вдячним Долі.
Кохання справжнє відрізняє те,
Що в нім нема претензії на власність,
Воно самодостатнє і святе,
Це – ніжність, романтизм і делікатність.
Кінчайте шукати свою половинку!
Бо перебирати з нас кожен мастак.
Приходьте з добром і закохуйтесь в жінку,
І кожна десята з них скаже вам “Так!”
Навчися, брате, вимикати
Печалі, скрути і жалі.
Жінок хороших так багато!
Чом ти зацикливсь на одній?
Розбещеність не в тому: з ким і скільки.
Обмежень у Природи в цім немає,
А в непіднесеному ставленні до жінки,
В якому пристрасть душу опускає.
* * * * *
Ідея демократії проста:
Щоб не страждати від нахабства влади,
Яка сама не здасть свого поста,
Всю владу треба раз поз раз міняти.
Свободи й волі знову серце просить,
Але це вже не мрії і не сни.
Хай стане ця жовтогаряча осінь
Початком Української весни!
Майдан жовтогарячий – це вже щось!
Ми можемо і будемо пишатись.
Там всенародне дійство відбулось:
Духовна кількість перейшла у якість.
