Володимир Біляїв – Сестрі Софії: Вірш

(з нагоди 81-ї річниці)

Минає час, зістарілися ми —
ти вже давно сивоголова,
голубко-сестро…
А були ж дітьми!
Та все пішло немов полова
за вітром…
Тільки пам’ять зберегли
Про батька й матір незабутніх.
Очищеній від наклепу й хули,
У дні святкові і у будні
їх пам’яті ми віддаєм уклін,
за спокій душ молитву творим.
Із вічности й любови височин
їх бачимо духовним зором…
У день щасливий посеред сім’ї
на тебе радість хай повіє
і “Многоліттям” прозвучать мої
слова, голубонько Софіє.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Володимир Біляїв – Сестрі Софії":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Володимир Біляїв – Сестрі Софії: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.