Снує серпанок вересень над містом,
Ключі гусей у вирій подались,
Жовто-гарячим і багряним листям
Сипне нам скоро ранній падолист.
Злиняла зелень темно-соковита
І живопліт охляв раптово, всох,
Єдиний осінчак – осіння квітка –
Яріє на осонні, де ми вдвох
Стрічаєм нашу тридцять першу осінь –
Завжди нову, інакшу, не таку,
Як ті, що канули навічно досі
У часу течію швидку й тривку…
