Володимир Івасюк – Там за горою, за крем’яною: Вірш

Там за горою, за крем’яною
Стоїть калина над рікою,
А біля неї дівчина жде —
Чомусь коханий не йде, не йде.

Приспів 1:
А швидка річка шумить, хлюпоче,
Шалений біг спинить не хоче.
І дивиться дівчина в воду —
Мабуть, боїться коханий броду. * (x2)

Там за горою, за крем’яною
Ступає леґінь вбрід рікою.
Стихають хвилі, прудкі і злі,
І сяє щастя по всій землі.

Приспів 2:
А синя річка лише хлюпоче,
Ввібравши зорі в свої очі.
І місяць пригорнув калину —
Любов не зна повік зупину. ** (x2)

Приспів 2:

А синя річка лише хлюпоче,
Ввібравши зорі в свої очі.
І місяць пригорнув калину —
Любов не зна повік зупину.
Любов не зна повік зупину.
О- о- о.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Володимир Івасюк – Там за горою, за крем’яною":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Володимир Івасюк – Там за горою, за крем’яною: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.