Я піду в далекі гори
На широкі полонини,
І попрошу вітру зворів,
Аби він не спав до днини.
Щоб летів на вільних крилах
На кичери і в діброви
І дізнавсь, де моя мила –
Карі очі, чорні брови.
Мила моя, люба моя,
Світе ясен-цвіт,
Я несу в очах до тебе
Весь блакитний світ.
Я несу любов-зажуру,
Мрію молоду,
І сади цвітуть для мене,
Як до тебе йду.
А як вітер з полонини
Полетіти не захоче,
Все одно знайду дівчину –
Чорні брови, карі очі.
Перейду я бистрі ріки,
І бескиди, і діброви,
І шляхи мені покажуть
Карі очі, чорні брови.
Аналіз пісні “Я піду в далекі гори” Івасюка
Пісня написана у 1969 році і залишилася популярною протягом багатьох десятиліть після смерті автора. Однією з причин популярності є оспівування близького кожній людині почуття.
Головна ідея твору ‒ пошук справжнього кохання. Точно не вказано, прагне кохану знайти самотній ліричний герой чи він перебуває у розлуці, проте він накопичує у душі яскраві почуття, які віддасть своїй особливій жінці.
Твір має романтичну спрямованість ‒ і мова не тільки про прагнення до кохання. Ліричний герой один якщо не у всесвіті, то у горах, беззахисний перед стихіями, суспільство відсутнє і він шукає свою половинку, з якою розділить все життя ‒ і емоції, і проблеми, і перетворить життя на райський сад. За сюжетом, спочатку він звертається до вітру, щоб той знайшов йому кохану, тобто сподівається на долю і удачу. Проте він готовий шукати своє кохання й сам, що видно наприкінці пісні. Великі й небезпечні мандри ‒ варті того, щоб знайти справжнє кохання. А те, що «карі очі» шляхи покажуть, вказує на переконаність ‒ десь є жінка, яка теж прагне до кохання.
У творі використані такі художні засоби:
- Епітети ‒ «далекі», «широкі», «мила», «люба», «блакитний», «молода», «карі», «чорні». Використано багато епітетів у формі прикладки ‒ «ясен-світ», «любов-зажура», «моя мила ‒ карі очі, чорні брови»;
- Метафора ‒ «несу …світ», «попрошу вітра»;
- Повтори ‒ «карі очі, чорні брови», «діброви»;
- Персоніфікація ‒ «попрошу вітри», «вітер… не захоче»;
- Інверсія ‒ «І шляхи мені покажуть карі очі, чорні брови»;
- Алітерація ‒ «світе ясен-цвіт», «весь блакитний світ» ‒ свистячі звуки надають звучанню інтимності, «кичери», «діброви», «бистрі ріки», «карі очі, чорні брови» ‒ насиченість звуком «р» надає твердості і рішучості;
- Звернення риторичні ‒ «мила моя, люба моя».
Твір має етнографічні мотиви. Використані у пісні традиційні для українського фольклору описи вроди ‒ «карі очі, чорні брови». Наявність діалектизмів підсилює інтерес до української культури. Такими діалектизмами зокрема є слова «звори» ‒ провалля, ущелини в горах, «кичери» ‒ покриті лісом гори, «бескиди» ‒ круті гори, урвища, хребти.
Присутня у пісні символіка:
- Вітер ‒ зміни, рух;
- Гори ‒ досягнення, часто отримані завдяки зусиллям, а не просто через те, що пощастило;
- Сади ‒ родинний затишок. Цвітуть сади ‒ родина, яка починається зі щирої і справжньої любові;
- Символічні кольори ‒ «блакитний світ» символізує не те, як земля виглядає з космосу, а чистоту намірів.
