Володимир Кашка – Палять листя: Вірш

Жаль в лещата бере
хворе серце, Боже, —
досі жив я не так, як треба,
жив негоже.
А вже осінь, і душі дерев
видимовують з вогнищ.
А вже вечір, і душить той дим,
заповзає в легені.
Пошли, Боже, деревам отим
навесні нову зелень,
заодно і мене, якщо можеш, прости
і подовж між дерев мої терни.
Може днем хоч одненьким іще
я покрию ганьбу многих літ, —
і розвіється в погляді щем,
і хрестом у душі трісне лід.
І я, Боже, щаблями прощень
за тобою піду слід у слід.