Володимир Кобилянський: Вірші

Володимир Кобилянський (1895 – 1919) – український поет і перекладач, який не пережив буремні революційні часи й помер від висипного тифу у Києві під час облоги міста денікінцями.

Володимир Кобилянський – великий романтик свого часу, можливо, на формування його ліричного героя вплинули німецькі автори, творчість яких поет перекладав. Для поезії цього автора характерна велика емоційність і почуття постійної тривоги. У цих віршах зазвичай немає оптимізму, закликів до боротьби. Автор найчастіше оспівує самотність і жертовність.

Володимир Кобилянський феєрично використовує алітерацію, він створює цілі вірші, основою яких є прийом звуконаслідування. Це рішення притаманне вже не романтизму, а модернізму. Автор застосовує символіку декадансу у своїх віршах – осінь, вечір, жнива, жертовник тощо.

Філософська поезія Володимира Кобилянського не тільки прониклива, але й подекуди пророча, особливо у плані опису суспільних явищ.