Володимир Кобилянський – Сон: Вірш

Душа моя пливла вночі по той бік Лети
І стріла там твою в беззоряних пітьмах,
Пізнались дві душі, і наче дві планети
Злились вони в одну. І став хаос в світах,
Схитнулися німі, мов гріб віків, склепіння,
Розтанули світи у творчому вогні,
І в інші береги прорвались води сині,
І скелі виросли на щонайглибшім дні.
І вмерла наша смерть. I встали наші трупи,
І квіти радощів у пітьмі розцвіли –
I зайнялись вогнем присохлі рани, струпи,
І руки підвелись для вічної хвали.
Над лоном, де блищать рубіни з крапель крови,
Страждання золоті серед земних доріг
Осяяли наш рай проміннями любови,
І в сяйві їх згорів наш перший смертний гріх.