Срібно-сірий сніг суворий
Срібно-сивий сипле сум
На блискучі білі болі,
Білі блиски білих дум.
Зимним сяєвом залитий,
Задрімав зимою зруб,
Там дрімають білі думи,
Де в задумі дужий дуб.
Жовтий жах жадібним зором
Задивився на буття,
Жне без жалю, жне без жовчі
Жмут журливого життя.
В’є в верхів’ях вільний вітер
Вічним велетням вінок —
На німій небесній ниві
Вовна порваних думок.
