Володимир Лучук – Біла пригода: Вірш

Загадка

Навколо — біло-біло.
Іскриться сніг в очах.
Крізь шибку сторопіло
дивлюсь на білий шлях.

Дорогою два чоботи
ідуть самі — дива!
Є чоботи —
де ж ноги ті?
Де тулуб? Голова?

Самі собі два чоботи
ідуть —
за кроком крок.
Два чоботи, мов роботи,
звернули в наш садок.

Ось чути —
на порозі
вони збивають сніг.
Лишився
на дорозі
глибокий слід від ніг…

Я не злякався, друзі.
Цікаво — чий то слід?
Це в білому кожусі
ішов до хати дід.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Володимир Лучук – Біла пригода":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Володимир Лучук – Біла пригода: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.