Володимир Лучук – Більмо: Вірш

Любов на серці — що більмо на оці,
покіль його чекання не роз’їсть…
Стою по очі
у бруднім потоці.
Стою, заслуханий
у баламутну вість.
То вість про ту, що вся — мінливість,
неначе хіть,
немов припливи і відпливи,
як вітер над журбою верховіть.
Було — й нема минулого із ризиком.
Я сам.
А десь —
вона дитя кладе в колиску,
народжене не почуттям, а зиском.
Це ж так…
це ж так:
ще в світі продається
тремтіння рук;
і мрії — під замком.
А я з більмом…
І тільки фенікс-птиця
в моїм вогні ворушиться крилом.
Я чую:
зло з добром сп’ялись у герці:
одно не падає,
і друге — ще стоїть.
…Нема більма!
а є любов на серці,
якої
і зневіра
не роз’їсть!