“Мені вліз цвіркун за пазуху.
Вийми!” —
Ти лягла горілиць у зеленій зливі.
Твої очі — як трави зелені.
Очі зелені — зрадливі, —
це тільки повір’я темні.
Ті повір’я плечима твоїми топчу
і вірність з безодень зелених п’ю…
…цвіркун лоскоче…
мовчу,
не клянуся тобі, що люблю.
— Я тебе не люблю,
як не любить вічності мить,
як не любить брехати брехун,
коли спить.
