Гув
автобус,
їхав-їхав,
то під гору,
то — униз…
Захлинались охи сміхом,
бо автобус в гори віз!
Зупинились там, де треба,
біля табору якраз,—
сосни тут ростуть до неба,
весело мине тут час!
…Я розвідаю секрети — стану славним на віки,
хоч відкрито всі планети, всі земні материки!
Всі машини і мотори, самокати і м’ячі!
Всі галактики і зорі, ті, що видно уночі!
Марно часу я не тратив —
приглядався що не крок —
і під каменем бокатим розшукав буркун-струмок!
Дивовижне, неймовірне відкриття моє було —
камінцями, як годиться, обкладав я джерело,
і прочистив, щоб водиця вигравала, мов срібло…
До Дніпра летів лелека,—
добру вість приніс здалека:
— У Карпатах, гей, Олежку,
від Дземброні — від села —
про-
топ-
та-
ли люди
стежку
до дзвінкого
Д
ж
е
р
е
л
а.
