В своїх грудях носив я холодного айсберга,
заблукавши в морі, яке ти голубила…
Айсберг полум’ям крові розцвів, як айстра,
й перекинувся в голуба.
Не дивуйся тепер, чому я не сплю,
і опівніч до тебе прийшов, моя ноче:
я крізь тіло твоє наслухати люблю,
як той голуб у грудях вуркоче.
