Конюшину джміль косив,
будяком ступню пробив…
Як почула те бджола —
бинт у поле принесла.
Ногу вмить перев’язала,
подає сап’янці:
— Я ж казала…
я ж просила
взутися уранці!
- Наступний вірш → Володимир Лучук – Диво у ставу
- Попередній вірш → Володимир Лучук – Бочка меду
(Оцінок ще немає)