Володимир Лучук – Крихти: Вірш

Я за стіл уранці сіла
і смачним сніданок з їла.
А відтак сказала мати:
— Треба крихти прибирати!
їх згорнула у поділ я
і виношу на подвір’я…

Голубів — лю-лю! — скликаю,
крихти хліба розсіваю…
Вилетівши з-під карниза,
крихти — дзьоб!
— голубка сиза.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Володимир Лучук – Крихти":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Володимир Лучук – Крихти: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.