Ми шлях пройшли з тобою
— від амеби:
клітинки дві,
в яких відбився світ;
і не жахайсь глобальної проблеми:
— а де ми стрінемось
че-
рез
сто тисяч літ?
…лиш усміхнися
загадково-ніжно —
і сторопіє
всюдисущий Бог
перед любов’ю,
де не тільки ліжко,
а все в житті
було — одне на двох.
- Наступний вірш → Володимир Лучук – Твоїх кіс золота імла
- Попередній вірш → Володимир Лучук – Ти і я
(Оцінок ще немає)