Володимир Лучук – Найрідніші слова: Вірш

Не шуми, зелений верше,—
хай почує вся земля,
як дитина слово перше,
слово м а м а промовля.

Ген тополя серед поля,
що додолу вітром гне;
хай дитина в слові воля
незглибимий зміст збагне.

Тополиний лист в діброві
шелестить своє весні,—
таємниче в рідній мові
одкривається й мені…

То, згинаючись, раїна,
гей, шумить за небокрай,
що країна Україна —
мій коханий диво-край!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Володимир Лучук – Найрідніші слова":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Володимир Лучук – Найрідніші слова: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.