Наливаюся соком кохання,
стугоню, як весняний клен.
Небо креслить зоря остання,
сміючись, покидаєш мене…
І не знати — радість чи тугу
понесу по стежках дібров…
Може, нині я втратив друга.
Може, нині я друга знайшов.
- Наступний вірш → Володимир Лучук – Голуб
- Попередній вірш → Володимир Лучук – Не жебрак я, просить не буду
(Оцінок ще немає)