Я під кущик тільки диб,
а мені назустріч — гриб:
стоїть гордо в капелюсі,
сяють перли в правім вусі,
шабля дзенькає при боці,
злість в гриба — у кожнім оці:
— Ти чого тут? — крикнув гриб,
— і від злості аж охрип.
— Покричи, але не дуже,
— я прийшов по тебе, друже!
Раз грибом ти записався,
лізь у кошик — і не бався!..
Як гриби таке почули,—
врозтіч зразу всі майнули.
Тут вже близько до біди:
всі гриби — хто куди…
Я тинявся цілий день,
заглядав під кожен пень,
зазирав під кожен кущ,
в листі нишпорив чимдуж,
та нічого не знайшов —
впорожні назад пішов.
