Володимир Лучук – Ранок: Вірш

Росою вмивається сонце.
Росою вмиваються соняхи.
А соні не хочуть митися —
сон витирають долонями.

Миються всі на світі —
зимою,
весною,
літом:

жирафи — у Африці,
ведмеді — на полюсі
і я —
на четвертім поверсі…

Тільки навшпиньки стану,
рукою дістану
до крана…
Води не боюся —
сміюся.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Володимир Лучук – Ранок":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Володимир Лучук – Ранок: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.