Вишивала я рушник
власними руками.
Гаптувала залюбки
всіма кольорами.
Мов жива, на полотні –
калинова гілка.
Під мережкою, внизу, –
книжка і сопілка.
До ладу все довела
хоч іще й маленька, –
і оздобила як слід
я портрет Шевченка!
- Наступний вірш → Зоя Міщук – Як можна не любити цю красу
- Попередній вірш → Ната Гончаренко – Великодній рушник
(Оцінок ще немає)