Я іду —
іде поперед мене
дівчина смаглява, як сосна.
І у мене
чудом виростають
музикальні пальці
на руках.
Доторкаюсь пальцями до скрипки
з ніжної смаглявої сосни.
Серце —
то зривається,
то нишкне
на тоненькім голосочкові струни.
Я боюся,
що до скрипки
доторкнуться
дві цинічні,
загребущі дві руки!
Струни так, як нерви, —
струни рвуться,
і рубають сосни —
на тріски.
- Наступний вірш → Володимир Лучук – Знаю
- Попередній вірш → Володимир Лучук – Я назавжди тому охмелів
(Оцінок ще немає)