Володимир Лучук – Синиччині бублики: Вірш

Йшов Тарасик по водичку
і зловив за хвіст синичку.
Та синичка невеличка
витирає сльози з личка,
каже хлопчику малому:

— Відпусти мене додому,
бо в печі вогонь горить,
на вогні куліш кипить,—
зголоднілі та маленькі,
дожидають дітки неньки.

На їх лемент звіддалік
прилетить сто сот шулік,
заберуть малят у гори —
я посивію у горі…

Відпусти мене, Тарасику!
Я для тебе цілу в’язку
смачних бубликів спечу —
наїсишся досхочу!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Володимир Лучук – Синиччині бублики":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Володимир Лучук – Синиччині бублики: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.