Тебе крадуть у мене друзі,
крадуть книги і квіти…
Все ж
ти до мене —
в збентеженій тузі —
перешерхлі уста несеш.
В них — навиверт серце одкрите, —
хто покине їх? Хто мине?!
Навіть друзі, книги і квіти
не вкрадуть
у тебе мене.
- Наступний вірш → Володимир Лучук – Ми шлях пройшли з тобою
- Попередній вірш → Володимир Лучук – Я вірю лиш в таку любов
(Оцінок ще немає)