За садами рівне, чисте
орють поле трактористи.
А Марійка повен глечик
підняла води на плечі,
йде, радіючи, туди,
де кінчаються сади.
Тато там води нап’ється
і до неї усміхнеться,
і погладить кіски їй,
любій доньці дорогій.
- Наступний вірш → Володимир Лучук – Чорногуз
- Попередній вірш → Володимир Лучук – Заячий окраєць
(Оцінок ще немає)