Ніс Івасик у руці
різнобарвні олівці.
Біг Івась за дідом
слідом
і спіткнувся на толоці.
Дід до внука повертає:
— Що тут сталося?—
питає.
А Івасик посмутнілий
олівці збира плачма:
— Є червоний, чорний, білий,
а зеленого — не-ма…—
А зелений олівець,
наче коник-стрибунець,
від Івася — скік та скік!—
у траву пірнув і втік.
- Наступний вірш → Володимир Лучук – Джерело
- Попередній вірш → Володимир Лучук – Луна в лісі
(Оцінок ще немає)