Володимир Лучук – Вимір: Вірш

О. С.

Не дивися на сонце —
не муч.
Сонце
візьме тебе обіруч,
візьме кинути ген за обрій —
стане ближче до тебе комусь.
До твоєї вірності довгої
губами не дотягнусь.

Не горнися до вітру —
ти тоді
не моя.
Не зумію прикинутись хитро.
Ревную шалено я!
А ревную — значить, не вірю,
значить, сумніви в серці є.
Я любов свою тим вимірюю,
що навіки в тобі — моє!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Володимир Лучук – Вимір":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Володимир Лучук – Вимір: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.