Я вірю лиш в таку любов,
що пророста у вічність.
Одна до неї рима — кров,
як вічність і величність.
Тут не шаблон, а споконвік
незрушна строгість гена,
як єдність — жінка й чоловік,
артерія і вена,
тепло і холод, день і ніч,
планет протистояння,
як перший крок тобі навстріч
в останню мить чекання,
як рух і спокій, круговерть
і спуск найвищих сходжень.
Любов перемагає смерть
в передчутті народжень.
- Наступний вірш → Володимир Лучук – Я затаю твоє ім’я
- Попередній вірш → Володимир Лучук – Більмо
(Оцінок ще немає)