В теплий вирій
путь далека
пролягла у сизій млі…
А поранений лелека
залишився на землі.
Повертала з поля мати,
принесла його до хати.
Кожен вечір
ми сиділи
з ним обидва за столом.
Разом спали,
разом їли,
разом гралися з котом.
Та прийшла весна здалека,
і крильми змахнув лелека… —
Линь у небо!
В добрий час!
Прилітай
гостить до нас!
