Загадка
Мовби нам усім на зло,
звідкись літо привело
до пшениці, до зела
сіро-жовтого вола.
Біля броду віл той став:
— Вип’ю річку!
Вип’ю став! —
В річці щуки і лини
налякались мілини…
На лану льони й жита
жовтий смуток огорта…
Ненаситний жовтий віл
воду випив наокіл!..
Прийшов другий
віл моругий,
крикнув він
на сто гір,
на сто річок,
на сто сіл.
Дощ немов
з відра полив!—
жовтий смуток
з поля змив!
Лийся, водо, згори
і в стави, і на бори!
Жовтий віл тіка за овид…
Нумо, діти,
хто ж вій?
Хто він?
Жовтий віл —
то літній сквар,*
віл моругий — дощ із хмар!
___________________
* Сквар — спека.
