Човником весняний вечір
Плаває в лугу,
А під зорями дівочу
Пестить хтось тугу.
Шепче ніжно про кохання,
Чути слів блакить.
Лиш дзвіночком поцілунок,
Як весло, дзвенить.
Місяць з подивом поглянув
З висока в ріку,
І торкнув своїм коханням
Золоту Ікву.
А вона як бризне в хвилях,
Підморгне крізь ніч, —
І вже гріє дотик милий
Ніжних губ і пліч,
Ненароком забуваєш
Гіркоту біди,
Мов злились щасливі хвилі
В серце назавжди.
Ніжний вечір лугом бродить,
П’яний від роси.
Місяць в Ікву задивився,
Як в руно краси.
- Наступний вірш → Володимир Шовкун – Село на Ікві
- Попередній вірш → Дарія Чубата – Річки України
(Оцінок ще немає)