Володимир Шовкошитний – Діти Чорнобиля: Вірш

Пречиста і праведна Мати,
Скажи, як ти вижить зуміла,
Як син твій, за людство розп’ятий,
Покинув цей світ онімілий.
Скажи мені, мати Христова,
Де черпати сили, щоб жити.
Пошли мені віри і слова,
Щоб чару до денця допити.
Схиляюсь над ліжком дитячим —
Чоло наче полум’ям диха.
А в темряві чую неначе
В кутках ворохобиться лихо.
Вже стільки років промайнуло
З тієї квітневої ночі.
Та стукає в шибку минуле,
А вітер зловісний шепоче:
Не кляніть ні Кюрі, а ні Нобеля,
Помоліться за душі дівочі.
Пильно дивляться діти Чорнобиля
Прямо в серце із темряви ночі.
Помоліться в божественній щирості,
Хай Господь збереже і помилує.
Він всеблагий і в гніві, і в милості:
Хай помилує!
Господи, збережи і помилуй безвинних дітей
Людських.
Як милуєш тих, що до тебе звертаються.
Прости їм, Боже, чужий неспокутаний гріх
Дорослих, які вже й повік не розкаються.
Не кляніть ні Кюрі, а ні Нобеля,
Помоліться за душі дівочі.
Пильно дивляться діти Чорнобиля
В очі.