У полоні білому, в Одесі,
я згадав: у гуркоті навал
по мосту йшов хлопчик літ на десять
і свистів «Інтернаціонал».
Вдалині хиталися дерева
і синів задумано прибій…
Раптом крик повітря полудневе
пронизав наказом гострим: «Стій!»
Грубий крик, і клацання затвора,
і лякливе лопотіння ніг…
Але куля зла і гострозора
перетнула хлопчикові біг…
Перетнула, кинула на камінь,
на гарячий на південний брук…
Кров забила чорними струмками
й розпливлась біля обличчя й рук…
. . . . . . . . . . . . .
І коли вечірня позолота
залила загравами квартал,
посинів навік маленький ротик,
що свистів «Інтернаціонал»…
