Йду до Дніпровського Івана
нові поезії читать…
Над містом гасне день багряний
і молодик, мов дитинча,
встає в синяві й лине, лине,
Єпархіальну золотить…
Я розкажу йому про сина,
про сонний цвинтар і хрести
так, як Івану… В центрі — гуркіт,
я до Дніпровського іду.
Мені нагадує він турка,
з чолом, наморщеним од дум.
Згадаю з ним я про Поділля,
полинем у повстанчі дні…
Он крізь вікно так юно й мило
він усміхається мені.
- Наступний вірш → Володимир Сосюра – Зустрів її таку тендітну
- Попередній вірш → Володимир Сосюра – Крізь вікна
(Оцінок ще немає)