Л. В. Пилипенко
Мені хочеться ходити з одрізаною головою Данте на руках
І слухать про любов до Беатріче…
Шелестіли жита, хвилювали жита,
а між ними розкидано маки.
Там, там,
там, там
козаки,
козаки,
козаки…
Місто.
Ніч.
Огненні крики в повітрі…
Хто це на вухо мені
виє тоненько і хитро?..
Голову я нахилю,—
дивиться грізно хорунжий…
Мамо, а може, я сплю,
може, чого занедужав?..
Місто.
Ніч.
Огненні крики в повітрі…
Хто це на вухо мені
виє тоненько і хитро…
Шелестіли жита, хвилювали жита,
а між ними розкидано маки.
Там, там,
там, там
козаки,
козаки,
козаки…
Мені хочеться ходити з одрізаною головою Данте на руках
і слухать про любов до Беатріче.
